Юрій Горліс-Горський Холодний Яр. Епізод про Мліїв.

Юрій Горліс-Горський Холодний Яр

Читаю книгу Юрія Горліс-Горського #ХолоднийЯр на тому епізоді,
де червоноармійці запалили і пограбували Мліїв.

Мліїв – це село, в якому я провела всі канікули і вихідні дні свого дитинства. Чому я ніколи не чула про це від старших родичів?

Про развьорстку, звісно, чула, як вигортали все із комор, скринь і навіть горщиків, як гнали у колгоспи. Про жорстоких німців чула, про розстріляних під час війни євреїв і про американців, що скидали гуманітарну поміч.

Та нічого про розстріляних большевиками жінок і дітей, священика із розпоротим навхрест черевом, поколотих багнетами підлітків і дівчат.

Голодомор і друга світова війна вкрай стерли ці спогади, а ті хто пам’ятав, можливо, приписували ці злодіяння іншим бандам, які бандами й не були.

Юрій описує, як села свідомо “відхрещувалися” від холодноярців за наукою тих самих холодноярців, поширюючи чутки про їх жадібність і жорстокість.

Це було потрібно, аби совєти переконалися у лояльності населення до нової влади, адже у багатьох в лісах воювали близькі. Тому селяни потім легко могли стати “заручниками”, ” ворогами народу” з подачі прийшлих зайд і місцевих боягузів, що проповідували большевицьку, а насправді, людиноненависницьку ідеологію.

Полтавець за походженням, Горліс-Горський зі співчуттям оповідає, як червона орда розорює і палить села на Черкащині, все паплюжачи і змітаючи на своєму шляху.

До понищеного Млієва він дістається зі сторони Холодного яру через Білозір’я. Оминувши Мошнянський монастир, в лісі біля Вовчої гаті зустрічає селян-втікачів, що вирвалися з лап несамовитого ворога.

Це переважно діти й жінки.

Горів Мліїв. Орда вийшла зі степів жирувати в українських селах…

Їх тисяча – московитів і китайців. На їх руках зброя і невинна кров, попереду котяться 2 гармати, а за ними лишається тільки пустка і смерть.

Холодноярці дісталися Млієва, коли з розвьорсткою вже було покінчено, вирішили перехопити ворога на шляху до іншого села, що попід лісом. Гадаю, це або село Ірдинь або крайня частина Млієва Скіття.

Я можу помилятися, адже нігде не зустрічала свідчень про цей бій, в якому полягло 5 козаків. Як і фактів того, що моє село стало жертвою набігів у 1919-1920 р.р.

Де хоч одна згадка, меморіальна дошка, пам’ятна сторінка? Де оповідки про отамана Голого? Де історії про двох козачок, що застрелились у криївці?

Для мене дуже важливо пам’ятати, а я навіть не знаю, правда це чи художній вимисел. У селі старі люди анічичирк, жорна історії перемололи інформацію про повстанців, закинувши їх до спільного котла, нагородивши штампами “махновщина”, “банда”, “республіка”.

Я чула про Мліївську республіку, але де дізнатися хоч щось крім оцих завуальованих за радянських часів штампів? Історія без пам’яті німа, закодована у безглузді сторінки підручника, свідки тих часів давно померли, лишилася надія на нащадків та науковців.

Розповсюдити

Вас може зацікавити:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial