До Кропивницького на тюльпани

Алея з тюльпанами

Одна із найпроблемніших ділянок національної траси H16 Золотоноша-Умань проходить повз не чуже мені місто – Смілу. І дорога там розбита вщент. Так чи інак, ми минаємо цей пекельний відрізок, мандруючи з рідних Черкас до Кропивницького. Так от, саме зараз ця відома далеко за межами області жахлива траса розцвіла в районі Сміли “правильними” білбордами, які рекламують його – дендропарк у Кропивницькому.

“На тюльпанах” у Кро ми були, коли він ще іменувався Кіровоградом і його вулиці прикрашала інша, не менш важлива соціальна реклама. Влада міста закликала кіровоградців голосувати за нову назву – тому дорогою виринали надписи то Єлисаветград, то Інгульськ, то  Кропивницький.

Про це детально розповідали в автобусі під час екскурсії, адже гідом тієї мандрівки трирічної давнини був добре знаний в Черкасах і в Україні історик та археолог Михайло Сиволап. Дорогою він повертав нас, людей 21 сторіччя у прадавні часи, коли моєю рідною Черкащиною снували мамонти і динозаври. Розповідав, де мільйони років тому зійшов льодовик, а де був океан з величезними молюсками і хижими рибами.

Алея з тюльпанами

Тепер я знаю, де між Черкаською і  Кіровоградською областю впав метеорит, а де на початку минулого століття гарцювали на конях козаки-холодноярці. Подорожі з Михайлом Михайловичем – це можливість прожити кілька життів і зазирнути у таємницю крізь мільйони років. Якщо він досі веде окремі екскурсії, то я, не роздумуючи, хочу на них потрапити.

У самому Кропивницькому під час тієї подорожі ми встигли побачити лише парк, але заради нього ми туди і їхали. Кінець квітня – початок травня – час, коли розквітають яскраві, ніжні тюльпани.

Їх на алеях дендропарку – безліч видів. Багряні, рожеві, помаранчеві, вогняно-червоні, жовті, фіолетові і навіть чорні.

Одні мають мають видовжені, інші – надрізані пелюстки, третіх – ніби торкнувся пензлик геніального художника. Востаннє я бачила таке тюльпанове різнобарв’я у Київському ботанічному саду, дуже давно, можливо, в іншому житті.

Я не такий уже знавець ботаніки і шанувальник флори і фауни, однак подібна масова квітуча атмосфера мене зачарувала. Алеї, всипані тюльпанами, що випинають вгору свої різнокольорові пелюстки. Це непереможжжне свято життя, понад яким літають вічні трудівниці-бджоли і збирають цілющий пилок.

Доріжками гуляють, не кваплячись, мешканці та гості міста, що вийшли привітатися до весняного сонечка, вдихнути пахощі квітів, порадіти життю.

Щодо фауни, то у парку вона також представлена, у вигляді міні-зоопарку з екзотичними птахами.

Карусель у парку

Для дітей тут – атракціони і розваги на будь-який вік і смак. Присутні й дещо архаїчні гойдалки та каруселі – свідки радянської епохи. Але відреставровані та охайні.

Екстремалам на втіху є новенький скеледром з кількома рівнями складності. Для нашої гімнастки – найкращий варіант розваги.

Аквагірка без води

А любителі аквапарку можуть випробувати на міцність його імітацію – гірку, з якої спускаються на мішках.

Загалом, дендропарк у Кропивницькому викликав у мене позитивні враження: просторий і цікавий, тут не засумуєш, ані з родиною, ані на самоті. Центральна алея нагадує таку собі мозаїку з квітучими острівцями різнобарвних метеликів, що от-от злетять у небо, залишивши по собі лише спогад про швидкий плин життя і поспіх земного щастя.

З деревами у парку, на жаль, все не так чудово. Їх не доглядають аж так ретельно, як місцеву туристичну родзинку – тюльпани. Тому стародавні велетні страждають щороку від нападів гусіні та зазіхань комунальників, які нещадно зрізають їхні віти, залишаючи самі голі стовбури. Мовляв, тінь, яку створюють крони дерев, затуляє тюльпанам сонце і вони не можуть рости.

Таку інформацію надала мені місцева еко-активістка: вона вже кілька років переймається долею парку і намагається достукатися до міської влади. Адже парк знаходиться в оренді місцевих підприємців. Вони, подарувавши місту неповторну атракцію у вигляді тюльпанів, позбавляють його “природних легень”, вирубучи парки і сквери заради будівництва магазинів і ларьків. Щось подібне відбувається і в моєму місті, тому ця ситуація не залишила мене осторонь. Цього року знову збираюся до Кропивницького, заразом заціню повну картину. Та й місто я минулого разу, як слід, не бачила.
Гоу на тюльпани у травні!

Якщо не вийде саме о цій порі – не біда. Гадаю, будь-коли тут, поки ще не зрубали всі дерева, можна відпочити душею та набратися енергії тілом.

Розповсюдити

Вас може зацікавити:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial