Фестивалі: Холодний Яр VS Бандерштат

Моя любов – це фестивалі, хоч їх було не так вже і багато, але всі мої. Що для мене фестиваль? Це коли купуєш на розпродажі якусь чудернацьку одежину з розрахунку “вдягти на фесті” й більше ніколи її не діставати із шафи. Коли 4 місяці розглядаєш фестивальні квитки і знаєш кожний символ на їх паперовому полі, а перед від’їздом 20 разів перевіряєш, чи вони на місці. Коли, заледве розклавши речі й намет, смакуєш атмосферу невимушеності й свободи, коли ти ніби й наодинці, а ніби й з усіма.

Коли ти дихаєш одним повітрям із усим цим соціумом, але ти сам по собі, такий як є. Нікого не знаєш і знаєш усіх. Коли ти ловиш удари спільного серця, що лунають в одному ритмі з музикою, й саме в цей час у тебе свій ритм, своя стихія. Коли ти співаєш і не чуєш власного голосу, але достатньо закрити вуха, щоби почути себе. Коли ти закриваєш очі й продовжуєш бачити все. Коли ти танцюєш під дощем і розумієш, що саме цей сеанс очищення об’єднує тебе з іншими і він же тебе з ними розділяє. Бо в цей момент є лише ти і музика, яка лунає зі сцени і розливається в тебе всередині. Ось що таке для мене фестиваль.

Більшість з відвіданих досі фестивалів стали візитівкою моєї Черкащини і збирають меломанів і однодумців з усієї України. Серед них – Повстанець, Гайда Фест (зимовий і літній), Народний герой, Віра Фест, Ше-Фест. Але, навіть серед цього невеличкого арсеналу, який поки що вдалося взяти на озброєння, віднайшлося двоє фаворитів – “Холодний Яр” і “Бандерштат”.

Саме ці фести вдалося побачити зсередини, вдихнути одне повітря разом із фестивальниками і набратися вражень на весь наступний рік. Адже саме на цих заходах ми жили по 3 дні, занурившись у світ музики, смакуючи атмосферу свята і відчувши усі тонкощі наметового благоустрою на собі.

• 

• 

• 

Доки організатори “Бандерштату” планують програму і анонсують нових і нових учасників, а “Холодноярці” опитують своїх фанів про їхні вподобання та готуються до зустрічі з ними вже на новому місці, я спробую розповісти про кожен із фестивалів, побачений моїми очима. Бо це:

яскрава пригода, що буде тривати в мені цілий вік…

як співає Сашко Положинський, і я просто не можу нею не поділитися.

Ідея

Фестиваль Нескореної нації “Холодний Яр” є втіленням відродження національної ідеї, символізує непохитний дух української нації у боротьбі за свою ідентичність а також демонструє зв’язок поколінь від козацтва і лицарства до сьогодення. У крайні роки війни ці маркери стали особливо актуальними, тому в 2015 році й з’ явився фестиваль, засновниками якого стали патріотичні громадські організації.

Головна мета фесту, за їх же словами – це просвітництво і благодійність. Саме тому тут відбувається незліченна кількість гутірок, творчих зустрічей, книжкових презентацій і лекцій від провідних діячів культури, політики і літератури. Протягом усього фестивалю триває збір коштів на допомогу армії, на лікування та реабілітацію бійців та підтримку їхніх родин.

Фестиваль українського духу “Бандерштат” – дуже близький до свого побратима “Холодного Яру” (так, вони є офіційними партнерами і фестами-побратимами) та сповідує національні цінності. Ідеї українства тут повсюду – лунає переважно українська мова, співають українські гурти, відбуваються просвітницькі заходи. Однак, на мою думку, завдяки своїй масштабності – “Бандерштат”, окрім національних, охоплює й інші сфери культури і соціального розвитку.

Тут, наприклад, відбуваються екологічні заходи, на яких симпатичні дівчата пропонують разом посортувати сміття. На просвітницькій галявині діляться досвідом зі своїх експедицій засновники мого улюбленого проекту #Ukrainer, а вночі аматорські театри дають експериментальні вистави.

Я б сказала, що в сенсі націоналістичного виховання “Холодний Яр” має більше переваг і пропонує реальні кроки до просвітництва. Тут приділяється увага темі національно-визвольних змагань, розкриваються факти історичної та новітньої російсько-української війни, демонструються фільми та відбуваються історичні лекції.

Натомість, на “Бандерштаті”, у зв’язку з надзвичайно насиченою програмою і бажанням розірватися на 10 частин і погуляти Луцьком, ми встигли зацінити лише кілька гутірок, зустрічей і перформансів цього фестивалю. І вони не були націоналістичними, проте безумовно важливими, потрібними, патріотичними. Такими, що формують позитивний імідж України, пробуджують цікавість до її культури, мови, музики, літератури, традицій.

Що дає змогу людям різних поглядів їхати на “Бандерштат” за емоціями, враженнями і новими відкриттями. На цьому фесті мені дуже сподобалося кілька перформансів. Зокрема, це реставрація боїв УПА і створення послання до політв’язнів – коли сотні людей засвітили ліхтарики на телефонах.

Локація

Цього року “Холодний Яр” переїздить на нове місце – до села Суботова, де знаходиться Іллінська церква і усипальниця Богдана Хмельницького. Попередні 3 роки фест відбувався у лісі поблизу села Грушківка, фактично, у місцевості, де й точилася повстанська боротьба за вільну Україну протягом 1920-х років. Для мене за 2 роки, прожитих на фесті у наметовому містечку, ця місцевість стала близькою і якоюсь навіть сакральною.

Рельєф, що простягається поміж дерев своєрідними терасами, дає можливість зручно розташувати намети, на прийнятній відстані один від одного. “Найкозирніші” місця біля ставка зазвичай займають першими, але тут існує вірогідність “потонути” у разі дощу, як було з нами під час фесту 2017. Через рік після цього ми селилися у лісі – де немає проблем із дровами, є прохолода і можливість для якоїсь приватності, індивідуальності. Як буде цього року в Суботові – можна лише здогадуватися. Орги обіцяють і річку, і поле, і ліс. Але ми знаємо, що на фесті найголовніше – це драйв і музика.

“Бандерштат” проходить поблизу села Рованці, між луцьким міським парком і самим селом. У позафестивальний час тут звичайне поле для випасання корів. Поряд протікає річка Стир, до якої ми бігали на пляж. Річка досить вузенька, але глибока і швидкісна, що потрібно врахувати при купанні з дитиною. На березі працюють рятувальники, від яких я ледь не отримала “по шапці”, коли надумала переплисти річку з Настею, яка до пуття ще не вміла плавати. Все минуло добре, дядько рятувальник спостерігав за нами із берега і допоміг вилізти.

Недоліки самого містечка на “Бандері” – так це відсутність дерев, і як наслідок, будь-яких дров, холодку чи затінку. Ми про це знали, тому перед фестивалем наша компанія озброїлася газовою міні-плиткою, на якій ми варили окріп на вівсянку і запарювання “Харчів”. Про виживання і харчування на фестах також буде далі.

Ще один момент – на фестивалі “Бандерштат” набагато більше відвідувачів, ніж на “Холодному Яру”, тому тут доводиться селитися щільно, обирати місця ближче до своєї компанії, якщо вас багато. Ми жили біля урбан сцени і тому спали як не під звуки хард-року, то під Катю Чілі, то під драм-енд-бейс. Що для мене не вважається недоліком, швидше, доповненням до концертної програми.

Зручності

На обидвох фестах практично цілодобові черги у туалети, платний душ і безкоштовна питна вода. На фестивалі “ХЯ” були дерев’яні дуже смердючі туалети та літній душ із прохолодною водою. Питну воду потрібно було набирати з Малярового джерела, яке протікає неподалік у лісі.

На “Бандері” з два десятки біотуалетів, до яких ще треба примудритися потрапити, постоявши у черзі. Паралельні черги стоять до умивальників, холодних літніх душів і до цистерни з водою. Загалом, ці черги на фестах випромінюють настрій літнього табору, з усією його романтикою і легкою нестерпністю буття.

Коли “Холодний Яр” проходив у Грушківці, там не було мобільного зв’язку та інтернету, що можна розцінювати, як мінус, а можна, як плюс.

На “Бандері” за символічну плату можна було зарядити мобільний телефон, що дуже зручно під час триденного проживання у наметовому.

Ставлення до алкоголю і безпека на фестивалі

Для мене є суттєвою перевагою, що на обох фестивалях заборонено вживати алкогольні та наркотичні засоби. “Територія, вільна від алкоголю та наркотиків” – саме так позиціонують свої заходи організатори “Холодного Яру” і “Бандерштату”. І ця позиція мені дуже пасує, адже на обох фестах тусується надзвичайна кількість різноманітного люду. Звісно, перед входом в обох випадках стоять кремезні чоловіки, які обшукують відвідувачів на предмет алкоголю і зброї. Також на території фестивалів цілодобово чергують волонтери та охоронці. “Бандерштат” огороджений з усіх боків парканом і відділений від міста річкою Стир. Дістатися до нього можна через місток.

На “Холодному Яру” щодня відбувалися перевірки у наметовому містечку: охорона питала, чи немає алкоголю, перевіряла і нюхала пляшки із водою. Такі заходи безпеки вкрай важливі, адже на обох фестах присутня велика кількість дітей. Як не дивно, я відчувала себе у безпеці і на “Холодному Яру”, і на “Бандерштаті”. Не було ніяких конфліктних ситуацій, крадіжок чи з’ясування відносин будь з ким. Навіть вночі було досить комфортно пересуватись територією і того і того фесту самій: ніхто не спиняв, не чіплявся, не розпитував.

На “Бандерштаті” я спокійнісінько ходила сама на фінальний виступ “Один в каноє”, який тривав до першої години ночі і нікого не боялася, що для мене не властиво на новому місці. На ХЯ так само сама тусувалася на нічній сцені до закриття або співала з Наталкою під гітару у компанії незнайомців. “Холодний Яр”, звісно, для мене трохи рідніший, бо тут можна зустріти більше знайомих і близьких за духом людей.

Скільки коштуватиме відвідати фестиваль?

Вхід на “Холодний Яр” вільний, у наметовому містечку можна “вписатися” (як часто кажуть мандрівники) безкоштовно. Якщо ви зібралися на Фестиваль Нескореної нації, вам потрібно витратити кошти на дорогу, придбати чи орендувати намет, спальник і взяти продукти харчування. На території фесту є фудкорти, де за помірну плату можна поласувати стравами, приготованими на вогнищі, купити випічку, бургери та іншу смакоту. Ми готували козацьку кашу, їли печиво, накладанці й запарювали “Харчі” – гарячу їжу для походів, яка не раз рятувала нас від голоду в мандрівках.  

На “Бандерштат” – вхід платний, 2019 року ціна на квитки стартує від 400 грн на три дні. Дітям до 12 років вхід безкоштовний. У порівнянні з іншими всеукраїнськими та міжнародними фестами – це дешево, з розрахунку на репертуар анонсованих гуртів та кількість заходів. Оскільки я слухаю переважно українську музику, а також кілька польських і білоруських гуртів, то ціна цілком відповідає програмі фестивалю.

На фестивалі “Бандерштат” так само, як і на “Холодному Яру” є фудкорти, численні ятки народних майстрів, сувенірна продукція, книги, вишиванки та аксесуари. Все таке красиве, яскраве і, звісно, потрібне саме в цей момент вашого життя. Тому грошики тут розлітаються, як метелики. Після фестивалю ми вирушили на Закарпаття, отож економили бюджет, ніяких дрібничок не купували, запарювали на сніданок і вечерю “Харчі”, а обідали переважно у місті.

Що можна побачити/почути на фестивалі?

Нарешті, те, заради чого ми всі їдемо на фести – програма заходів, музика, гурти і культурні дійства.

На “Холодному Яру” працює 3 сцени – літературна (зранку і вдень), музична (ввечері) і нічна.

На “Бандері” – 3 музичні сцени (тиха, урбан і головна) і одна літературна, де відбуваються всілякі вистави, лекції, гутірки. Заходів – 100500 на будь-який смак, а розташування літ. сцени біля річки давало змогу і насолоджуватися природою, і кайфувати від літературних шедеврів одночасно. Зізнаюся, що на всі заходи встигнути неможливо, до того ж, перебуваючи в Луцьку, ми в денний час тусувалися в місті. Але на свої улюблені гурти я все-таки встигла – це “Жадан і Собаки” і “Один в каноє”, заради яких, фактично, і  мріяла потрапити на фест.

Також на “Бандерштаті” познайомилася з творчістю гурту “Гуцул Каліпсо” (мега-іронічні тексти і крута музика), побачила наживо гурти “Юркеш”, “Без обмежень”, “O’Torvald”, “Мері”, послухала Христину Соловій і Арсена Мірзояна. Звісно, не обійшлося без фестивальних мастодонтів – гурту “Тартак” і “Карна”, яку я останнім часом дуже люблю. Цей гурт заряджає глядачів неймовірною енергетикою, а ті, в свою чергу, відповідають надпотужною хвилею тестостерону, потопаючи у слемі й розчиняючись у рухах дружнього аркану. Те, що відбувається під час їх виступів – не інакше, як магія, що об’єднує людей різного віку і статусу.

Колись близький для мене гурт “Друга ріка” виступив на фестивальній сцені досить достойно, хоча сам Харчишин відзначив, що вони раніше не брали участь у подібних заходах. Поза конкуренцією ведучі фестивалю – М’яч Дредбол і Вікторія Жуковська – вони просто фантастичні!

Щодо “Холодного Яру”, то я не уявляю його без виступу гурту “Тінь Сонця” і дуету Сергія Василюка з Христиною Панасюк. У різні роки тут запалювали гурти “От Вінта”,
“Карна, “Чумацький Шлях”, “Кораллі”, “Фіолет”, “Тартак” і “Кому Вниз”.

Ну от, розповіла про свої улюблені фести, і знову хочу на них повернутися. Адже кожен із них бере з вашого життя 3 дні і перетворює їх на цілий рік теплих спогадів і казкових вражень. А це дуже багато.