Екскурсія до музею “Фабрика Оскара Шиндлера”

by Олена · 20/02/2019

Я не знаю, що відчувають німці, коли переступають поріг музею історії Кракова “Фабрика Оскара Шиндлера”.

Німецька мова в цьому місті звучить повсякчас: на екскурсійних електромобілях, у громадському транспорті і, припускаю, у навушниках туристів, що цілими групами юрмляться міськими вулицями, костьолами, музеями, цукернями і кнайпами.

Але ж мають вони щось відчувати, якусь колективну провину чи відповідальність, чи емпатію, чи біль.

Я не знаю, що відчувають в цьому самому місті заїжджі євреї (їх тут не розпізнати), але ж мають вони щось відчувати і це щось крізь роки і покоління уже передається на рівні гена, малесенкого коду, що ані зрушити, ані переписати.

Знаю лише свої відчуття: я була у живому Кракові, що повільно вмирав протягом 1939-45 р.р. або просто жив усупереч усьому. Саме така напружена атмосфера панує в музеї, адже це сучасний інтерактивний об’єкт.

Величезні інсталяції, світло, звуки вулиці, гомін солдатів, музика і навіть розмови в’язнів у застінках тюремних камер. Моторошно, цікаво, небезпечно.

Здивування, породжене зухвалістю і неминучістю подій, що їх свідки вже промовляють нам хіба що з екранів.

Тут можна взяти навушники і прослухати спогади очевидців, можна прочитати листи з гетто, доторкнутися до стін, що бачили страх.

Тут можна стати свідком трагедії цілого міста або ж його частин. А можна зазирнути в шпаринку чиєїсь долі, через оптику в залі мініатюр.

Музей спроектований таким чином, що кожен відвідувач проходить шлях від початку війни і до її завершення. Це варто зробити, аби побачити речі, одяг, предмети побуту, почути звуки близької війни, шкірою відчути звірячий страх, з яким віч-на-віч зустрілися краків’яни того часу.

Крокуючи цехами колишньої фабрики, всотуєш в себе довоєнне благополуччя і мілітарний жах чорно-білого Кракова. Раптом під ногами звичайна плитка рябить нестерпною свастикою, браві нацисти на екранах підіймають криваво-червоний прапор, а за музейною вітриною поспіхом прощається родина, певно що навіки.

Символом прощання стали стільці на головній площі біля музею. Але на них не хочеться сидіти. Їх охоронять саме ті, хто має на це найбільше право.

Хочеться додати, що квиток до музею, який ми придбали на трох (здається, сімейний), дає право на відвідування ще кількох об’єктів, серед яких музей-аптека і музей нацизму в середмісті. До крайного, ми так і не потрапили, там було зачинено.

Квиток не з дешевих, однак він діє 3 дні, тому всі експонати в музеях можна детально роздивитися, не поспішаючи. Покупка вхідних квитків займає певний час: ми стояли в черзі близько 40 хвилин. До того ж, кількість проданих квитків на один день – обмежена. Це слід враховувати, коли збираєтесь на екскурсію до Фабрики.

Однак, є приємний бонус для туристів – щопонеділка вхід до музею Фабрика Шиндлера вільний. Гадаю, що і в цьому випадку слід приходити раніше.

Більше інформації про Краків: як дістатися, де жити, що подивитися, що скуштувати, я писала тут.