Книга віршів Анатолія Костецького “Про все та про всіх”

Вірші Анатолія Костецького

Сьогодні зустрілися два дитинства – моє і дончине. Раніше вони існували якось паралельно, осторонь одне від одного, зиркаючи спідлоба, як середа на п’ятницю.

Моє – трохи боязке, пострадянське, вдягнене абияк, але таке широченне й безмежне, як тільки босі ніженьки потрапляли у село. Настине – урбаністичне, впевнене у собі й своїй чарівності, сконцентроване на дитині та її відчуттях, як і пише мудра книга.

В моєму шкільному дитинстві мудру книгу могли дати лише мудрі вчителі, а їх було ой як мало в силу постійної зміни викладацького складу й малих вчительских зарплат. Здається, що на сьогодні не змінилося нічого, та змінилося все.

Школа для Насті – це не вічний іспит на кращий зовнішній вигляд серед однолітків і не лотерея на гарний настрій вчительки. Але й канікули – це не маленький сільский рай і не Царство Позбавлення Від Турбот. Та і які там турботи? Мабуть, все і має так бути як воно є.

Наші дитинства різні і чарівні по-своєму. Шкодую лишень, що Настине таке урбаністичне… Та я ж про книгу хотіла написати. Мудра вчителька давала нам вчити віршики Анатолія Костецького. Я тоді не знала, що це саме його, і що вчителька мудра теж не знала.

І ось уже сьогодні, на нашій розмаїтій книжковій полиці знайшли ми цю книгу 1988 року. Якщо оминути поетично-пафосні згадки про революцію та леніна, якщо підібрати слова до пояснення понять “піонер” і ” збори жовтенят”.

Якщо відверто сказати дитині, чому всі учні так хотіли джинси, то ця книга “Про все та про всіх” і про нас із вами. Сміємося з Настьою, а я ще й плачу. Ніколи не бачила, щоб донька так радісно перегортала сторінку і чекала, щоб вірш продовжувався.

Бо в нім про Дружбу і Турботу про Ввічливість, про Добро і Знання. В маленьких іронічних історіях так майстерно розкриваються поняття ліні, грубості, егоїзму, байдужості, що й пояснювати не доводиться, лише поставити кілька питань.

Висновки дитя робить самостійно. А ще весь час цікавиться:

А це хлопчик писав? – “Так”

– відповідаю, – авжеж хлопчик, який дуже хотів, щоб ми його твори прочитали”. Так і зустрілися наші дитинства, а об’єднала їх разом книга. Не ідеальна як і саме життя, проте потрібна зараз, як ніколи. #АнатолійКостецький

Вас може зацікавити:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial